День виведення військ з Афганістану
Афганістан – рана, що болить…
Не хочемо війни страшної,
Не треба чорних нам могил,
Не треба люті нам чужої,
Нехай панує в світі мир!
Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?
Гілля калин похилилося.
Мама, не тим ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення військ з Афганістану.
15 лютого виповнюється 30 років відтоді, як останній підрозділ 40-ої армії обмеженого контингенту радянських військ був виведений з Афганістану.
Афганська війна, брудна, неоголошена.. Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.
З метою національно – патріотичного виховання, розвитку громадської свідомості, вшанування світлої пам`яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя, у Михайлівсько- Рубежівській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся тематичний захід « Афганістан – рана, що болить».
Прозвучали слова вдячності воїнам – захисникам, хвилиною мовчання вшанували пам`ять загиблих, які воювали в Алжирі, Анголі, Бангладеш, Угорщині, В’єтнамі, Єгипті, Іспанії, Ємені, Камбоджі, Китаї, Кубі, Лаосі, Мозамбіку, Монголії, Сомалі, Фінляндії, Чехословаччині, Югославії, Ефіопії.
Добрим словом згадали учасників бойових дій, що живуть і працюють серед нас. Зокрема, подякували Миколі Івановичу Кулішу, який бачив і відчував страшну афганську війну зсередини. Повернувся, і сьогодні виховує дітей патріотами, сприяє формуванню особистості з чіткою громадянською позицією, дбає про зростання здорової нації.
Декілька років тому ми не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небоУкраїни знову опалене полум’ям війни. Ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер вони набули нового реального непідробного святого змісту.
Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини.
Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна.
Із рук скидаєш ланцюги й кайдани.
Пишаюсь тим, що я Вкраїни син,
Що в серці маю іскру полум`яну.
Я – України син, і я пишаюсь цим.
Пишаюсь вербами і небом голубим.
Пишаюсь дружною великою родиною,
Пишаюся своєю Україною!
 |  |
 |  |
 |  |
 |  |
